ВСУ від 23 лютого 2017 р. у справі № 922/2130/16. Фабула судового акту: Верховний Суд України наніс потужний удар по інтернет-виданню «Ліга Закон» визначивши підставою для неприйняття заяви про перегляд постанови ВГСУ (суду касаційної інстанції) додавання заявником до заяви самої постанови роздрукованої з бази «Ліга Закон».

 

Роздруківка з цієї бази судового рішення не приймається судом як автентичний та оригінальний текст. При цьому ВСУ у своїй ухвалі звичайно не зазначив, який текст документу (постанови, що переглядається) вважається оригінальним та автентичним і буде ним прийнятий у будь-якому випадку.

 


Згідно ст. 111-19 ГПК України – «порядок подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів» заява про перегляд рішень господарських судів подається безпосередньо до ВСУ, і до такої заяви серед іншого додаються - дослівно: «копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву» та «копії різних за змістом судових рішень…», як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та/або процесуального права.

 


Ключове слово «копії». Як повинні бути оформлені ці копії закон прямо не визначає. Чи це просто ксерокопії ухвалених рішень, чи копії судових рішень завірені печаткою суду, що їх ухвалив, можливо копії завірені печаткою суб’єкту господарювання, яка є стороною у спорі, роздруківки судових рішень з ЄДРСР, тощо.

 


У нашому випадку суддю Ємця А. А. не влаштувала роздруківка постанови ВГСУ з такої авторитетної бази як «Ліга Закон», хоча при бажанні він міг дуже швидко перевірити її існування та відповідність тексту оскільки сама база «Ліга Закон» автоматично поповнюється судовими рішеннями з сайту ВСУ або сайту ЄДРСР. Так чи інакше маємо факт відмови ВСУ у прийнятті заяви про перегляд з цієї підстави…