Митний кодекс України (далі - МКУ) передбачає можливість не включати до митної вартості товарів витрати на транспортування після ввезення (п. 11 ст. 58). Така можливість надається імпортеру за умов:


- виділення з ціни витрат на транспортування після ввезення;
- документального підтвердження витрат на транспортування після ввезення;
- витрати на транспортування після ввезення повинні піддаватись обчисленню.


Жодних інших умов з цього приводу на рівні законів України не передбачено.


Право на виключення витрат на транспортування після ввезення також передбачено положеннями Угоди про застосування ст. VII ГАТТ. А саме, згідно з пп. b) п. 3 Примітки до статті 1 вказаної Угоди: «Митна вартість не охоплює наведених нижче витрат або коштів за умови, що вони відрізняються ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за імпортні товари: … b) транспортні витрати після ввезення».


На практиці, документальне підтвердження розподілу витрат на транспортування до та після ввезення може буде здійснене на підставі:


- листа перевізника;
- листа імпортера;
- виписки з бухгалтерської документації;
- виписки з електронних реєстрів бухгалтерського обліку
- калькуляції витрат на транспортування
- тощо.


Втім, згідно з порядком заповнення графи 25 Декларації митної вартості «Витрати на транспортування після ввезення на митну територію» (наказ Мінфіну від 24.05.2012 №599) передбачено додаткову вимогу з приводу документального підтвердження витрат на транспортування після ввезення, а саме:


«Витрати [на транспортування після ввезення] зазначаються у випадку, якщо в рахунку-фактурі (інвойсі) окремо визначені вказані витрати».


Тобто, підзаконний акт вказує на можливість виключення таких витрат із величини митної вартості лише за умови підтвердження розрахунковим документом – рахунком-фактурою. Вказана вимога підзаконного акту не абсолютною, а документальне підтвердження може бути здійснено і на підставі інших документів. Таке твердження має під собою наступне підґрунтя.


І


На рівні Закону України (Митний кодекс України) умовою виключення витрат на транспортування після ввезення є їх «документальне підтвердження». Тобто, положення Закону України не обмежують варіанти такого «документального підтвердження».

 

ІІ


Підпунктом 6 п. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено: «Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: … 6) транспортні (перевізні) документи, … а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів».


Тобто, Митний кодекс України не встановлює виключного переліку документів, яким можуть бути підтверджені витрати на транспортування.
Така позиція також підтверджується і матеріалами ДФС, що розміщені на офіційному веб-сайті: http://sfs.gov.ua/garyacha-liniya/136670.html. А саме, у роз’ясненні зазначено:


«Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вимог до їх оформлення та відомостей, які повинні бути в них зазначені, та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної та митної справи не встановлено».

 

 

ІІІ


Податковий кодекс України (далі - ПКУ) також не обмежує варіанти документального підтвердження витрат на транспортування.


Згідно з п. 44.1 ПКУ:


«Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів».

 

IV


США


Згідно з параграфом 152.103 глави 19 Збірника федеральних регламентів передбачається виключення транспортних витрат після ввезення із величини митної вартості (https://www.law.cornell.edu/cfr/text/19/152.103).


У роз’ясненні, яке опубліковане на офіційному сайті Служби захисту кордону США, зазначається про можливість документального підтвердження витрат на транспортування на підставі зведеної розрахункової відомості (spreadsheet) .


ЄС


Стаття 138 Імплементаційних положень про впровадження нового Митного кодексу ЄС (Регламент ЄС 2015/2447 від 24 листопада 2015 року ) передбачає виключення витрат на транспортування після ввезення пропорційно до загального шляху переміщення вантажу.


Компендіум ЄС щодо митної вартості (2008) передбачає підтвердження розподілу транспортних витрат до та після кордону на підставі відомосте товаро-транспортної накладної.

 

Висновок


Чинне законодавство на рівні ПКУ та МКУ не обмежує документальне підтвердження витрат на транспортування тими чи іншими документами. Аналогічної позиції притримується ДФС, висвітлюючи цю проблему на своєму офіційному веб-сайті.


Порядок заповнення граф декларації митної вартості обмежує встановлене на рівні закону право на підтвердження своїх витрат на транспортування будь-яким документом (за наявності у нього ознак документу).


Практика розподілу витрат на транспортування у ЄС та США свідчить про можливість підтвердження такого розподілу не лише розрахунковими документами.


Тому, надання інших документів для підтвердження своїх витрат на транспортування є допустимим, а вимога митниць підтверджувати їх лише рахунком-фактурою обмежує права платників податків.